Александров Олексій Миколайович – військовослужбовець 28-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 22 грудня 1978 року в місті Запоріжжя. Закінчив загальноосвітню середню школу №45 міста Запоріжжя (нині – Запорізька гімназія №45), потім – професійно-технічне училище №8 міста Запоріжжя за фахом «Технічне обслуговування та ремонт автотехніки».
У 1997-1998 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Служив водієм у 459-й ракетній бригаді 8-го армійського корпусу військ Північного оперативного командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1667, місто Біла Церква Київської області).
Після армії 10 років працював зварювальником у Відкритому акціонерному товаристві «Запорізький феросплавний завод» (місто Запоріжжя).
20 квітня 2015 року Запорізьким об’єднаним міським військовим комісаріатом мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 28-й окремій гвардійській механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0666 (польова пошта В0095), селище міського типу Чорноморське Комінтернівського (з 2016 року – Лиманського) району Одеської області).
З весни-літа 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
31 липня 2015 року солдат Олексій Александров отримав важкі поранення під час обстрілу взводного опорного пункту 2862 (4-й пост) поблизу міста Мар’їнка Донецької області. Військовослужбовець був доставлений до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І.Мечнікова (місто Дніпропетровськ, нині – Дніпро). Лікарі боролися за життя Олексія Александрова, проте їх зусилля виявилися марними. 2 серпня 2015 року військовослужбовець помер від отриманих поранень.
4 серпня 2015 року похований на кладовищі Святого Миколая у місті Запоріжжя.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.02.2016; посмертно).
Залишились дружина та дві доньки.