Андрєєв Андрій Олексійович – номер обслуги 23-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої Харківської двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 19 вересня 1967 року в місті Мглин Брянської області (Російська Федерація). Закінчив середню школу.
Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР.
До 1990-х років мешкав в Росії. У 1990-х роках переїхав до міста Запоріжжя. Працював водієм трамваю на Запорізькому комунальному підприємстві міського електротранспорту «Запоріжелектротранс».
Підтримував Майдан. У 2014 році, після анексії Росією Криму та початку збройної агресії на Донбасі, записався до спеціального батальйону територіальної оборони Запоріжжя.
22 серпня 2014 року Шевченківським районним військовим комісаріатом міста Запоріжжя добровольцем мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив номером обслуги 23-го батальйону територіальної оборони «Хортиця» (з листопада 2014 року – 23-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ) Збройних Сил України (військова частина А2988 (польова пошта В0131)).
З серпня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Ніс службу під містом Маріуполь Донецької області.
8 грудня 2014 року солдат Андрій Андрєєв загинув внаслідок вогнепального кульового поранення в районі села Новоселівка Тельманівського (нині – Волноваського) району Донецької області.
12 грудня 2014 року похований на Капустяному кладовищі у місті Запоріжжя.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (29.09.2016; посмертно).
Залишились дружина і двоє синів.
