Бондаренко Валерій Миколайович – командир механізованої роти механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої Самаро-Ульянівської Бердичівської Залізної ордена Жовтневої Революції, тричі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Богдана Хмельницького бригади імені князя Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України, майор (посмертно).
Народився 15 вересня 1989 року в селі Попівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області. У 2006 році закінчив загальноосвітню школу села Попівка Новгород-Сіверського району.
З 2006 року в Збройних Силах України. У 2010 році закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (місто Львів) за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями механізованих підрозділів».
З 2010 року служив у 24-ій окремій механізованій Самаро-Ульянівській Бердичівській Залізній ордена Жовтневої Революції, тричі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Богдана Хмельницького бригаді імені князя Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0998, місто Яворів Львівської області).
З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
На протязі літа 2014 року завдяки грамотній організації несення служби в районах відповідальності підлеглим особовим складом роти, командиром якої був капітан Бондаренко, не було допущено проникнення на територію проведення антитерористичної операції членів незаконних збройних формувань та фактів завезення зброї з території Російської Федерації.
14 серпня 2014 року капітан Бондаренко загинув під час мінометного обстрілу в районі селища міського типу Новосвітлівка Краснодонського (з 2016 року - Сорокинського) району Луганської області під час операції з блокування міста Луганськ.
16 серпня 2014 року похований на кладовищі села Попівка Новгород-Сіверського району.
4 грудня 2014 року у селі Попівка Новгород-Сіверського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Жовтнева, 5), де навчався Валерій Бондаренко, йому відкрито меморіальну дошку.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (05.11.2019; посмертно) та ІІІ ступеня (15.07.2014).
Залишились дружина та донька.
