Григорович Олександр Валентинович – радіотелефоніст зенітно-артилерійського взводу 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, старший солдат.
Народився 2 квітня 1979 року в селі Печанівка Романівського району Житомирської області. Закінчив загальноосвітню школу села Печанівка.
Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
Останні 10 років мешкав у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Працював монтером залізничної колії Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг».
13 квітня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив радіотелефоністом зенітно-артилерійського взводу 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302, селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).
З весни-літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
24 липня 2014 року на блокпост біля селища Новолуганське Артемівського (нині – Бахмутського) району Донецької області, де ніс службу старший солдат Григорович, був здійснений напад бойовиків. Диверсійна група терористів під’їхала на машині та відкрила кулеметний вогонь. В ході бою при відбитті атаки бойовиків старший солдат Григорович загинув. Також у цьому бою разом з ним загинули старший солдат Ігор Берестенко та солдат Олександр Караченцев.
1 серпня 2014 року похований на кладовищі села Печанівка Романівського району Житомирської області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015; посмертно).
Залишились дружина та син.
1 вересня 2015 року в селі Печанівка на будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Центральна) та 8 жовтня 2014 року у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області на будинку (вулиця Співдружності, 98), де навчався та мешкав Олександр Григорович, йому відкриті меморіальні дошки.
