Кочура Максим Юрійович – кулеметник 2-го мотопіхотного взводу 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 7 січня 1979 року в місті Нікополь Дніпропетровської області. У дитинстві та юності мешкав у селі Мозоліївка Глобинського району Полтавської області. У 1996 році закінчив загальноосвітню школу, потім – професійно-технічне училище №19 міста Кременчука Полтавської області (нині – Регіональний центр професійно-технічної освіти №1 міста Кременчука) за спеціальністю «штукатур-лицювальник, плиточник».
Проходив строкову військову службу у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України (з березня 2014 року – Національна гвардія України). Служив у військовій частині у Донецькій області.
Після армії мешкав у місті Кременчук Полтавської області. Два роки працював штампувальником на Кременчуцькому колісному заводі, з 2001 року – робітником у будівельних організаціях та приватних підприємствах міста Кременчука.
12 травня 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив кулеметником 2-го мотопіхотного взводу 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина польова пошта В2278).
Брав участь в антитерористичній операції на сході України.
28 травня 2016 року близько 13.00 солдат Кочура загинув внаслідок підриву на міні автомобіля ЗІЛ поблизу села Новоселівка Друга Ясинуватського району Донецької області, на північ від міста Авдіївка Донецької області.
31 травня 2016 року похований у Секторі загиблих Героїв антитерористичної операції Свіштовського кладовища міста Кременчука.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.02.2017; посмертно).
Залишились дружина та син.
