Кравченко Юрій Вікторович – снайпер 93-ї окремої гвардійської механізованої Харківської двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, старший солдат.
Народився 18 березня 1964 року в місті Полтава. Через деякий час родина переїхала до міста Підгородне Дніпропетровського (нині - Дніпровського) району Дніпропетровської області. У 1979 році закінчив 8 класів середньої школи №4 міста Підгородне Дніпропетровського району, у 1983 році - Дніпропетровський механіко-металургійний технікум за спеціальністю технологія коксохімічного виробництва та отримав кваліфікацію «технік-технолог».
З 9 червня по 1 вересня 1982 року працював машиністом 2 розряду, з 1 вересня по 30 листопада 1982 року – дробильником вугільної башти 3 розряду вугільнопідготовчому цеху №2 Авдіївського коксохімічного заводу імені 50-річчя СРСР.
З 10 серпня по 20 вересня 1983 року працював машиністом коксовиталкувача 5 розряду коксового цеху Ждановського коксохімічного заводу.
Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР. З 24 жовтня по 8 грудня 1983 року служив у 68-му прикордонному загоні Середньоазійського прикордонного округу (військова частина 2072, селище міського типу Тахта-Базар Марийської області Туркменської ССР). З 9 грудня 1983 року по 7 травня 1984 року служив курсантом 46-го прикордонного загону Середньоазійського прикордонного округу (військова частина 2088, селище міського типу Каахка Марийської області Туркменської ССР). З 8 по 13 травня 1984 року – поза штатом, з 14 травня 1984 року по 28 лютого 1985 року – молодший контролер, з 1 березня 1985 року по 13 лютого 1986 року – снайпер 68-го прикордонного загону Середньоазійського прикордонного округу (військова частина 2072, селище міського типу Тахта-Базар Марийської області Туркменської ССР). 13 лютого 1986 року звільнений у запас.
З 4 березня по 1 червня 1986 року працював учнем токаря механічної майстерні, з 1 червня по 27 вересня 1986 року – токар 2 розряду радгоспу «Підгородній».
З 21 жовтня 1986 року по 13 серпня 1988 року працював розливачем хімпродукції 3 розряду цеху сіркоочищення Дніпропетровського коксохімічного заводу імені Калініна.
З 22 вересня по 16 грудня 1988 року працював слюсарем-ремонтником теплосилового цеху Нижньодніпровського ордена Жовтневої Революції трубопрокатного заводу імені К. Лібкнехта.
З 19 грудня 1988 року по 12 березня 1990 року працював інструктором по спорту радгоспу «Підгородній».
З 21 травня 1990 року по 1 січня 1992 року працював стрільцем відомчої воєнізованої охорони Дніпропетровського метизного виробничого об’єднання.
Займався підприємницькою діяльністю.
2 квітня 2014 року мобілізований Дніпропетровським районним військовим комісаріатом Дніпропетровської області до лав Збройних Сил України.
З 2 квітня 2014 року проходив військову службу снайпером 93-ї окремої гвардійської механізованої Харківської двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302 (польова пошта В2830), селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).
З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
21 липня 2014 року старший солдат Кравченко загинув від вогнепальних поранень у бою біля селища Піски Ясинуватського району Донецької області.
25 липня 2014 року похований на кладовищі села Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області.
6 травня 2016 року в місті Підгородне Дніпропетровського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи №4 (вулиця Партизанська, 58), де навчався Юрій Кравченко, йому відкрито меморіальну дошку.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (14.11.2014; посмертно).
Залишились дружина, двоє синів та донька.
Адміністрація сайту висловлює вдячність Азарову Віктору Івановичу за допомогу у підготовці біографії Героя.
