Мочалов Олександр Ігорович – розвідник-санітар 4-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 3-ї роти спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) «Донбас» Північного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України, солдат резерву.
Народився 28 лютого 1978 року в місті Гавана (Республіка Куба) у родині військовослужбовця. У зв‘язку зі службою батька сім‘я часто переїжджала з місця на місце, тому дитинство Олександра Мочалова пройшло у військових містечках Середньої Азії, Росії, Німеччини. З 1992 року мешкав у місті Полтава. У 1995 році закінчив загальноосвітню школу №38 міста Полтави, у 2002 році – Харківський державний економічний університет (нині – Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця) за спеціальністю «Менеджмент організацій».
Працював аварійним комісаром, майстром-консультантом відділу сервісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавакар» у місті Полтава.
У червні 2014 року добровольцем вступив до лав 2-го батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) «Донбас» Північного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України (військова частина 3027), де служив розвідником-санітаром 4-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 3-ї роти спеціального призначення.
У червні 2014 року до батальйону «Донбас» пригнав із Полтави позашляховик з кузовом, щоб встановити кулемет та мати змогу вивозити поранених.
З 11 липня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Viva». Звільняв місто Попасна Луганської області. З 24 серпня 2014 року учасник боїв за місто Іловайськ Донецької області.
29 серпня 2014 року під час виходу з «Іловайського котла» так званим «зеленим коридором», вантажна машина, у кузові якої знаходився солдат резерву Мочалов, рухалась у складі автоколони батальйону «Донбас» з села Многопілля в напрямку села Червоносільське Амвросіївського району Донецької області. На околиці села Червоносільске автоколона потрапила у засідку російсько-терористичних угрупувань. Вибуховою хвилею Олександра Мочалова викинуло з заднього борту машини. Отямившись, він брав участь у відбитті ворожої атаки, намагався безуспішно завести машину. Загинув в цьому бою від кульового поранення у скроню.
Вже після смерті внаслідок вибуху тіло Олександра Мочалова постраждало та було понівечене. З того часу вважався зниклим безвісти.
16 жовтня 2014 року тимчасово похований, як невідомий солдат, на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровська (нині – Дніпро). У січні 2015 року був ідентифікований за результатами експертизи ДНК.
7 лютого 2015 року перепохований на Центральному кладовищі міста Полтава.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (28.06.2015; посмертно).
25 березня 2016 року в місті Полтава на будівлі загальноосвітньої школи №38 (вулиця Пушкіна, 74), де навчався Олександр Мочалов, йому відкрито меморіальну дошку.
