Підкевич Петро Володимирович – сапер 97-го батальйону 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади Сухопутних військ Збройних сил України, молодший сержант.
Народився 29 грудня 1965 року в селі Миколаївка (нині – Губиниської селищної об’єднаної територіальної громади) Новомосковського району Дніпропетровської області. Закінчив середню школу, у 1985 році – технікум електрифікації сільського господарства.
Проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил СРСР.
Працював електриком на меліорації у рідному селі, потім – 15 років у сталеплавильному цеху. Вийшов на пенсію у 50 років, але продовжив працювати, зокрема, у товаристві з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (місто Дніпро).
У лютому 2022 року мобілізований до лав Збройних сил України. Служив сапером 97-го батальйону 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А1962). Проходив службу разом зі своїм сином Андрієм Підкевичем.
З 2022 року брав участь у боях з російськими окупантами. Був учасником Херсонського контрнаступу. З кінця 2022 року воював на Бахмутському напрямку.
1 січня 2023 року молодший сержант Петро Підкевич загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища міського типу Курдюмівка Торецької міської об’єднаної територіальної громади Бахмутського району Донецької області.
9 січня 2023 року похований на кладовищі міста Новомосковськ Дніпропетровської області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (16.10.2023; посмертно).
Його син, старший солдат Підкевич Андрій Петрович, також загинув під час російсько-української війни.
