Півоваренко Павло Васильович – виконуючий обов’язки командира 51-ї окремої гвардійської механізованої Перекопсько-Харківської Празько-Волинської ордена Леніна, двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, полковник.
Народився 2 вересня 1975 року в місті Радомишль Житомирської області. У 1990 році закінчив 8 класів середньої школи № 1 імені Т.Г. Шевченка міста Радомишль, у 1992 році – Суворовське училище міста Мінськ (нині – Білорусь).
У 1992 році вступив до Одеського інституту Сухопутних військ. У 1994 році перевівся до Харківського гвардійського вищого танкового командного ордена Червоної Зірки училища імені Верховної Ради України, яке закінчив у 1996 році.
У 1996-2001 роках проходив службу на посадах командира танкового взводу та командира роти військової частини міста Феодосія Автономної Республіки Крим.
У 2001-2004 роках – начальник штабу танкового батальйону військової частини села Перевальне Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.
У 2004-2006 роках навчався в Національній академії оборони України (нині - Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, місто Київ).
У 2006-2009 роках – командир батальйону 30-ї окремої гвардійської механізованої Новоград-Волинської Рівненської орденів Червоного Прапора і Суворова бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409, місто Новоград-Волинський Житомирської області).
З 2009 року по серпень 2010 року проходив службу у 8-му армійському корпусі Сухопутних військ Збройних Сил України (місто Житомир).
У 2010-2012 роках проходив військову службу у 101-ій окремій бригаді охорони Генерального штабу Збройних Сил України (військова частина А0139, місто Київ).
З 2012 по липень 2013 року проходив службу у 72-ій окремій гвардійській механізованій Червоноградсько-Київській ордена Червоного Прапора бригаді 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2167, місто Біла Церква Київської області).
З липня 2013 року по 22 травень 2014 року проходив службу в управлінні бойової підготовки Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
З 22 травня 2014 року – виконуючий обов’язки командира 51-ї окремої гвардійської механізованої Перекопсько-Харківської Празько-Волинської ордена Леніна, двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2331, місто Володимир-Волинський Волинської області).
З травня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
29 серпня 2014 року полковник Півоваренко загинув під час виходу з Іловайського котла так званим «Зеленим коридором» поблизу села Горбатенко Старобешівського району Донецької області.
30 серпня 2014 року тіло полковника Півоваренко, разом з тілами 87 інших загиблих у «Іловайському котлі», було привезено до моргу міста Запоріжжя. Був похований, як невідомий солдат № 3191 на Кушугумському кладовищі міста Запоріжжя. Упізнаний за результатом експертизи ДНК.
22 липня 2016 року перепохований на Лук’янівському кладовищі міста Києва.
6 грудня 2016 року в місті Радомишль на фасаді будівлі ліцею № 1 імені Т.Г. Шевченка (вулиця Горького, 1), де навчався Павло Півоваренко, йому відкрито меморіальну дошку.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню (17.06.2016; посмертно), медалями.
Залишились дружина та двоє синів.