Розенко Дмитро Олегович – військовослужбовець 162-го окремого батальйону територіальної оборони 119-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних сил України, молодший сержант.
Народився 28 жовтня 1986 року в селі Чудівка Ріпкинського району (нині – Ріпкинської селищної об’єднаної територіальної громади Чернігівського району) Чернігівської області. У 2003 році закінчив загальноосвітню школу №2 селища міського типу Ріпки, у липні 2008 року – Одеську національну юридичну академію (нині – Національний університет «Одеська юридична академія»; місто Одеса) за спеціальністю «правознавство».
З серпня 2008 року працював в органах прокуратури. З серпня 2008 року по червень 2012 року – помічник прокурора Талалаївського району Чернігівської області, з червня 2012 року по жовтень 2013 року – прокурор прокуратури Талалаївського району Чернігівської області, з жовтня 2013 року по квітень 2016 року – прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Чернігівської області, з квітня 2016 року по грудень 2018 року – прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Чернігівської області, з грудня 2018 року по вересень 2020 року – прокурор відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Чернігівську область прокуратури Чернігівської області, з 11 вересня 2020 року – прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Чернігівської обласної прокуратури. Молодший радник юстиції.
З 28 січня 2015 року по 11 квітня 2016 року проходив військову службу у лавах Збройних Сил України по частковій мобілізації. Служив інструктором навчального взводу навчальної роти відділення підготовки фахівців підрозділів оперативного забезпечення 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Збройних сил України (військова частина А2615 (польова пошта В4264), село Старичі Яворіського району Львівської області). Неодноразово писав рапорти з проханням відправити його в зону проведення антитерористичної операції на сході України, проте йому було відмовлено.
У вільний час розвідував історію свого рідного краю, вивчав свій родовід. Вивчав в архівах факти червоного терору на території рідного села, встановив жертв радянської влади села Чудівка, в тому числі своїх предків, та встановив їм пам’ятні знаки на території сільського кладовища. Дуже любив читати художню та документальну літературу, основною тематикою якої є визвольний рух України. Зібрав велику бібліотеку, в його колекції було близько 1000 книжок.
24 лютого 2022 року добровольцем мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 162-му окремому батальйоні територіальної оборони 119-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних сил України (військова частина А7328, селище міського типу Седнів Чернігівського району Чернігівської області). Брав участь у боях за місто Чернігів.
25 лютого 2022 року підрозділ, в якому перебував молодший сержант Дмитро Розенко отримав завдання закріпитися в районі села Халявин Чернігівського району Чернігівської області. Разом із військовослужбовцями 1-ї окремої танкової Сіверської бригади вони мали завадити російським окупантам зайняти позиції на підступах до міста Чернігова.
Підрозділ, у складі якого діяв молодший сержант Дмитро Розенко, одним із перших вступив у бій з росіянами. Однак під навалою ворожої техніки українські воїни змушені були відступити до більш захищених позицій.
Молодший сержант Дмитро Розенко знаходився на БМП-1, яка поспіхом намагалась евакуювати воїнів до інших позицій. При відході наші підрозділи потрапили під ворожий обстріл артилерії. Один із вибухів пролунав біля БМП-1, внаслідок чого молодший сержант Дмитро Розенко отримав важкі осколкові поранення, від яких загинув.
12 квітня 2022 року похований на кладовищі села Чудівка.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (07.04.2022; посмертно).
