Юричко Володимир Володимирович – кулеметник розвідувально-диверсійного загону 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних Сил України, солдат.
Народився 3 квітня 1994 року в місті Самбір Львівської області в сім’ї лікарів. У 2000-2004 роках навчався у середній школі №3 міста Самбора, з 2004 року – у Самбірській гімназії. У 2009 році закінчив 9 класів Самбірської гімназії, у 2011 році – з відзнакою Самбірський технікум економіки та інформатики. З 2011 року навчався у Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця (місто Київ) за спеціальністю «педіатрія».
Професійно займався волейболом. Був членом Київської федерації волейболу, учасником багатьох турнірів з волейболу. Переможець 2-го Дивізіону чоловічої ліги в складі команди «Кий-97» у сезоні 2013-2014 років.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. У грудні 2013 року був співзасновником Наукової сотні Майдану. 18 лютого 2014 року під час спротиву штурму Майдану отримав поранення уламками гранати.
Під час Революції гідності був активістом та організатором ряду акцій, зокрема: співорганізатором медичної акції «Світячи іншим, згораю сам» на захист медичного волонтера Майдану Олексія Тутова; активістом медичної акції «Медицина не мішень» із захисту медичних волонтерів від свавілля силовиків; співавтором скарги до Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України (що зібрала більше 500 підписів лікарів та студентів) щодо створення спеціальної комісії з розслідування злочинів проти медиків під час протестів.
Був студентським активістом та організатором. Співорганізатор Медичної революції в Національному медичному університеті імені Олександра Богомольця. Керував самообороною університету під час проходження перевірки комісією Міністерства охорони здоров’я України. Був активістом Ініціативної групи «Відродження Національного медичного університету», брав активну участь у незалежних громадських ініціативах, «мозкових штурмах» і дебатах зі створення Програми розвитку традицій і інновацій в Національному медичному університеті «Новації 7». Займав активну громадську позицію щодо забезпечення рівності прав бути обраним для незалежних кандидатів у ректори Національного медичного університету.
Від березня-квітня 2014 року Володимир Юричко намагався поїхати в Донецьку область для агітації за єдність України.
Навесні 2014 року добровольцем вступив до лав 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних Сил України (військова частина польова пошта В0624). Пройшов тренування у навчальному таборі батальйону. З травня 2014 року служив санітаром, згодом – помічником кулеметника, з липня 2014 року – кулеметником розвідувально-диверсійного загону.
З травня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Скальпель».
14 серпня 2014 року солдат Юричко загинув від кулі снайперу у бою біля селища Хрящувате Краснодонського (з 2016 року – Сорокинського) району Луганської області.
17 серпня 2014 року похований на міському кладовищі міста Самбір Львівської області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (28.06.2015; посмертно).
Почесний громадянин міста Самбір (09.09.2014; посмертно).
Залишились батьки та сестра.
Рішенням Самбірської міської ради від 9 вересня 2014 року ім‘ям Володимира Юричка названо середню школу №3 міста Самбора, а також на його честь перейменовано вулицю Шевченка-бічну в місті Самбір.
3 квітня 2015 року в місті Київ на фасаді будівлі адміністративного корпусу Національного медичного університету імені О.О.Богомольця (бульвар Тараса Шевченка, 13), де навчався Володимир Юричко, йому відкрито меморіальну дошку. Його ім’ям названо аудиторію №4 морфологічного корпусу університету, де облаштовано експозицію пам’яті Героя. Ректоратом університету засновано академічну стипендію імені Володимира Юричка. З 2015 року в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця проводиться турнір з волейболу «Меморіал Володимира Юричка».
