Ютовець Владислав Сергійович – номер обслуги 1-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Сухопутних військ Збройних сил України, солдат.
Народився 20 листопада 2000 року в селі Семенівка Лисянського району (нині – Лисянської селищної територіальної громади Звенигородського району) Черкаської області. Мешкав у місті Богуслав (нині – Обухівського району) Київської області.
Закінчив Богуславську спеціалізовану школу №1 (нині – Богуславський академічний ліцей №1), потім – Богуславський центр професійно-технічної освіти (місто Богуслав) за спеціальністю «Слюсар із ремонту автомобілів».
Працював на будівництві, в охороні.
У березні 2023 року через 4-й відділ (місто Богуслав) Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Київської області вступив на військову службу за контрактом у лави Збройних сил України. Служив номером обслуги 1-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А0222, місто Київ). Позивний «Пузирь».
З 2023 року брав участь у боях з російськими окупантами. Воював на Авдіївському напрямку.
7 липня 2023 року солдат Владислав Ютовець загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого ракетно-мінометного обстрілу поблизу міста Авдіївка Покровського району Донецької області.
15 липня 2023 року похований на кладовищі села Митаївка Медвинської сільської територіальної громади Білоцерківського району Київської області.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (28.06.2024; посмертно).
13 березня 2024 року в місті Богуслав на будівлі Богуславського академічного ліцею №1 (вулиця Миколаївська, 72), де навчався Владислав Ютовець, йому відкрито меморіальну дошку.
