Борищак Олексій Андрійович – заступник командира 1-го батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, підполковник (посмертно).
Народився 1 серпня 1979 року в селі Первомайське Шевченківського району Харківської області. У 1983 році разом з батьками переїхав до міста Кременчук Полтавської області. У 1995 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №31 міста Кременчука, у 1998 році – Кременчуцький технікум залізничного транспорту (нині – Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури). Під час навчання у технікумі вирішив стати військовим. Декілька разів вступав до військових вищих навчальних закладів, але не проходив по конкурсу.
З грудня 1998 року проходив строкову військову службу у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0665, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області). Влітку 1999 року під час строкової служби вступив до Харківського інституту танкових військ імені Верховної Ради України, який закінчив у 2003 році.
З 2003 року по листопад 2013 року служив командиром взводу, начальником служби ракетно-артилерійського озброєння, командиром роти снайперів у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0665, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області), з листопада 2013 року – заступником командира 1-го батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302 (польова пошта В2830), селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).
З березня по липень 2014 року у складі підрозділу бригади перебував на українсько-російському державному кордоні у Луганській області.
З 19 серпня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв за місто Іловайськ Донецької області.
29 серпня 2014 року майор О.А.Борищак разом з іншими військовослужбовцями виходив з «Іловайського котла» так званим «зеленим коридором». У районі села Побєда Старобешівського району Донецької області український підрозділ потрапив у засідку ворога. Під час бою майор О.А.Борищак загинув. З того часу він вважався зниклим безвісти.
Разом з іншими військовослужбовцями майор О.А.Борищак був тимчасово похований місцевими мешканцями у братській могилі в селі Побєда. 18 вересня 2014 року його тіло було ексгумоване пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») та привезено до моргу міста Дніпропетровська (нині – Дніпро). Як невідомий солдат, він був тимчасово похований на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровська (нині – Дніпро). У лютому 2015 року був ідентифікований завдяки експертизі ДНК.
13 березня 2015 року перепохований в Секторі загиблих Героїв антитерористичної операції Свіштовського кладовища міста Кременчука.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (22.09.2015; посмертно), медалями.
Залишились мати, дружина та донька.
24 жовтня 2015 року в місті Кременчук на будівлі загальноосвітньої школи №31 (вулиця Героїв Сталінграду, 39а), де навчався О.О.Борищак, йому відкрито меморіальну дошку.
