Брановицький Ігор Євгенович - навідник 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 25 квітня 1976 року в місті Київ. Закінчив загальноосвітню школу № 171 міста Києва (нині - Києво-Печерський ліцей «Лідер»), у 1995 році - відділення ЕТ Київського технікуму електронних приладів.
У 1995-1996 роках проходив строкову військову службу у 1500-му Центрі підготовки інженерних військ Збройних Сил України (військова частина А2237, місто Кам‘янець-Подільський Хмельницької області). У 1996 році, під час проходження строкової служби, у складі 901-ї окремої понтонно-мостової роти Збройних Сил України (військова частина А4170) брав участь у миротворчій місії Організації Об‘єднаних Націй в Республіці Ангола.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у місті Києві, де був активним учасником Революції гідності.
У серпні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 90-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (з осені 2014 року - 90-й окремий аеромобільний батальйон входить до складу 81-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України; військова частина польова пошта В1611, місто Костянтинівка Донецької області).
З листопада 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Натрій». Учасник оборони Міжнародного аеропорту «Донецьк».
20 січня 2015 року, після підриву російсько-терористичними угрупованнями другого поверху нового терміналу Міжнародного аеропорту «Донецьк», Ігор Брановицький разом з двома пораненими побратимами, витягнув решту поранених з-під завалів, після чого допоміг вийти двом пораненим бійцям з терміналу на сто метрів, і повернувся в термінал, доглядати інших поранених, які не могли пересуватися. Після захоплення аеропорту «Донецьк» бойовиками, потрапив у полон, і був доставлений разом з іншими полоненими в місто Донецьк. У полоні, терористи проводили допит українських військових, питали хто з них кулеметник, на що хлопці відповіли, що кулеметник загинув під завалами. Але така відповідь російських найманців не влаштувала. Терористи пригрозили розстріляти всіх полонених у разі не видачі кулеметника. Задля порятунку своїх побратимів Ігор Брановецький відповів, що він кулеметник. Бойовики відразу почали його бити і знущатися над ним.
21 січня 2015 року після тривалих тортур і знущань у полоні, Ігор Брановицький був застрелений двома пострілами в голову російським терористом з Ростова-на Дону (Російська Федерація) Арсеном Павловим на прізвисько «Моторола». У березні 2015 року тіло Ігоря Брановицького було ідентифіковано завдяки експертизі ДНК.
3 квітня 2015 року похований на Міському кладовищі «Берковець» (ділянка № 86, ряд 11) міста Києва.
9 лютого 2016 року у місті Києві на фасаді будівлі Київського технікуму електронних приладів (вулиця Іоанна Павла ІІ, 17), де навчався Ігор Брановицький, йому відкрито меморіальну дошку.
Указом Президента України №349/2016 від 23 серпня 2016 року, за виняткову особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, солдату Брановицькому Ігорю Євгеновичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
10 листопада 2016 року рішенням Київської міської ради в Печерському районі міста Києва перейменовано вулицю Перспективну на вулицю Брановицького Ігоря.
8 вересня 2017 року у місті Кам‘янець-Подільський Хмельницької області на фасаді будівлі клубу 201-го навчального центру Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України (військова частина А1884; вулиця Гагаріна, 54), де раніше дислокувалась військова частина в якій свого часу служив Ігор Брановицький, йому відкрито меморіальну дошку.
Нагороджений орденом «Золота Зірка» (10.11.2016; посмертно), орденом «За мужність» III ступеня (23.05.2015; посмертно) та недержавною нагородою - орденом «Народний Герой України» (04.06.2015; посмертно).
Залишилась мати.
