Кобченко Олег Олександрович – військовослужбовець 1-го взводу 7-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 18 лютого 1983 року в місті Київ. У 2001 році закінчив загальноосвітню школу №236 міста Києва.
У 2003-2004 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Служив у 93-му окремому лінійно-вузловому полку зв’язку Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1735, місто Житомир; у 2013 році полк розформовано).
Мешкав у Голосіївському районі міста Києва. Працював у сфері ІТ-технологій.
20 червня 2014 року Печерсько-Голосіївським об’єднаним районним в місті Києві військовим комісаріатом мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 1-му взводі 7-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409 (польова пошта В2731), місто Новоград-Волинський Житомирської області).
З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
15 лютого 2015 року солдат Кобченко був поранений в ноги у бою під селищем міського типу Чорнухине Попаснянського району Луганської області. Разом із пораненими бійцями 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади його вивозили до шпиталю. В дорозі колона потрапила під обстріл, внаслідок якого солдат Кобченко загинув. З того часу він вважався зниклим безвісти. У березні 2015 року Олег Кобченко був ідентифікований серед загиблих на окупованій території. Тіло військовослужбовця вивезли волонтери до міста Дніпропетровська (нині – Дніпро).
26 березня 2015 року похований на кладовищі села Ставиське Козелецького району Чернігівської області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (13.08.2015; посмертно).
Залишилась мати.
21 жовтня 2015 року у Києві на будівлі загальноосвітньої школи №236 (вулиця академіка Заболотного, 144), де навчався Олег Кобченко, йому відкрито меморіальну дошку.
