Романенко Олександр Трохимович – командир розвідувальної роти 3-го резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України, прапорщик резерву.
Народився 19 липня 1960 року в селищі міського типу Стара Синява Старосинявського району Хмельницької області. В 1977 році закінчив середню школу №1 селища Стара Синява.
Наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років проходив строкову службу у лавах Збройних Сил СРСР. На початку 1980-х років служив в Республіці Афганістан, був водієм (місто Кабул).
Після демобілізації повернувся на Батьківщину. Закінчив Кам’янець-Подільский сільськогосподарський технікум (Хмельницька область).
В середині 1980-х років знову був призваний до лав Збройних Сил СРСР. Закінчив школу прапорщиків. Служив в військах спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР.
В другий раз був направлений до Афганістану. Служив командиром взводу в 459-й окремій роті спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР (військова частина польова пошта 44633; місто Кабул). Неодноразово приймав участь в бойових операціях. Був нагороджений орденом Червоної Зірки та медаллю «За відвагу».
З 1988 року після виведення 459-ї окремої роти спеціального призначення з Афганістану служив в Туркестанському військовому окрузі (місто Самарканд, Узбекистан). Приймав участь в зйомках фільму «Афганський злам» (1991). На початку 1990-х років в званні прапорщика звільнився в запас зі Збройних Сил.
Повернувся на Батьківщину. Мешкав в селищі Стара Синява. Навчався в Українській сільськогосподарській академії (нині – Національний університет біоресурсів та природокористування). Активний учасник ветеранського руху воїнів-афганців. Очолював Старосинявську районну організацію Українського союзу ветеранів Афганістану. З 2 листопада 2010 року – голова Старосинявської селищної ради.
В 2014 року добровольцем вступив до лав Національної гвардії України. Пройшов коротку підготовку в учбовому центрі Національної гвардії України в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
З червня 2014 року приймав участь в антитерористичній операції на сході України. Служив командиром розвідувальної роти 3-го резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Позивний «Скіф».
В ніч з 19 на 20 серпня 2014 року під час бою за звільнення міста Іловайськ Донецької області загинув від кулі снайпера.
23 серпня 2014 року був похований на кладовищі селища Стара Синява.
Нагороджений українськими 2 орденами «За мужність» 3-го ступеня (другим – 6.10.2014, посмертно), радянським орденом Червоної Зірки, радянськими та українськими медалями, в тому числі, радянською медаллю «За відвагу».
Залишилися дружина, прийомний син та донька.
