Шпіганєвич Тарас Анатолійович – старший водій 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 16 червня 1994 року в селі Чернятин Жмеринського району Вінницької області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи села Чернятин, потім – відділення «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва» Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету (село Чернятин). Навчався на денній формі навчання, з вересня 2013 року – на заочній формі навчання у Вінницькому національному аграрному університеті (місто Вінниця).
З 9 вересня 2013 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив старшим водієм 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А1910, місто Житомир).
З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник звільнення ряду населених пунктів Донецької та Луганської областей, зокрема міста Слов’янськ (Донецька область) та міста Лисичанськ (Луганська область).
27 липня 2014 року поблизу селища міського типу Гірне Харцизької міської ради Донецької області бронетранспортер, водієм якого був солдат Тарас Шпіганєвич, був підбитий бойовиками. Будучи пораненим, військовослужбовець зробив усе можливе, щоб не постраждали інші члени екіпажу. При евакуації непритомного Тараса Шпіганєвича з палаючої машини був ще двічі поранений снайпером бойовиків у ногу та плече.
Спочатку бійця доправили у Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (місто Харків), потім вночі літаком – у Головний військовий клінічний госпіталь Міністерства оборони України (нині – Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», місто Київ). Лікарям довелося ампутувати у десантника ліву ногу вище коліна. Також медики намагалися врятувати пришиту ліву руку бійця. Тарас Шпіганєвич втратив дуже багато крові, організм не дуже добре сприйняв перелиту кров, з‘явились ускладнення з нирками. 4 серпня 2014 року військовослужбовець помер на лікарняному ліжку.
6 серпня 2014 року похований на кладовищі села Чернятин Жмеринського району Вінницької області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (14.11.2014; посмертно).
Залишились батьки.
21 жовтня 2014 року в селі Чернятин в приміщенні Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету (вулиця Графа Львова, 28), де навчався Тарас Шпіганєвич, йому відкрито дошку пам’яті.
