Дульчик Віталій Георгійович – командир аеромобільно-десантного взводу 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, капітан (посмертно).
Народився 30 квітня 1986 року в місті Нойштрелиць Німецької Демократичної Республіки (нині - федеральна земля Мекленбург-Передня Померанія, Німеччина) у родині військовослужбовця. З 1990 року родина мешкала в місті Житомир. У 1993-2000 роках навчався в загальноосвітній школі №33 міста Житомир. З 2000 року - в місті Бердичів Житомирської області. У 2003 році закінчив загальноосвітній колегіум №14 міста Бердичів.
З 2003 року в Збройних Силах України. У 2007 році закінчив аеромобільний факультет Одеського інституту Сухопутних військ (нині – Військова академія). З 2007 року служив в 80-му окремому аеромобільному полку Аеромобільних військ Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0284, місто Львів). Але через деякий час залишив військову службу і був звільнений у запас.
У березні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив командиром аеромобільно-десантного взводу 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А1910, місто Житомир).
З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
13 травня 2014 року під час виконання бойового завдання по конвоюванню (супроводженню) розрахунків 82-міліметрових мінометів 2Б-9 та продовольства на блокпости, на околиці села Октябрське (з 2016 року - Маячка) Слов’янського району Донецької області, близько 12.30 годин колона була обстріляна із засідки. Бойовики атакували з гранатометів та вели щільний вогонь зі стрілецької зброї. Більше 30-40 нападників прибули в засідку заздалегідь та були розмішені вздовж річки по кущах. Перші постріли з гранатометів попали в двигун другого бронетранспортера, який загорівся та в автомобіль ГАЗ-66. Десантники прийняли бій, в результаті якого загинуло 6 військовослужбовців та 8 отримало поранення різних ступенів тяжкості. В результаті бою загинув і старший лейтенант Дульчик.
17 травня 2014 року похований на Смолянському військовому кладовищі міста Житомира.
Капітан (2014; посмертно).
22 серпня 2014 року у місті Бердичів на будинку (вулиця Низгірецька, 38), в якому мешкав Віталій Дульчик, йому відкрито меморіальну дошку.
25 червня 2015 року під час чергової 66-ї сесії Бердичівської міської ради, було прийнято рішення про перейменування вулиці та провулка Енгельса у місті Бердичів на вулицю Віталія Дульчика.
13 травня 2017 року в місті Житомир на фасаді загальноосвітньої школи №33 (вулиця Велика Бердичівська, 52), де навчався Віталій Дульчик, йому відкрито меморіальну дошку.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (15.07.2014; посмертно).
Залишилась дружина.