Ковалик Василь Степанович - старший радіотелефоніст гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 24-ї окремої механізованої Самаро-Ульянівської Бердичівської Залізної ордена Жовтневої Революції, тричі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Богдана Хмельницького бригади імені князя Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України, старший солдат.
Народився 28 жовтня 1991 року в селі Яблунівка Буського району Львівської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи села Яблунівка, у 2011 році - Технологічний коледж Національного лісотехнічного університету України міста Львів.
У 2011-2012 роках проходив строкову військову службу в 31-му окремому полку зв‘язку і управління Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А0799, місто Київ).
На весні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 24-ій окремій механізованій Самаро-Ульянівській Бердичівській Залізній ордена Жовтневої Революції, тричі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Богдана Хмельницького бригаді імені князя Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0998, місто Яворів Львівської області).
З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Свердловського (з 2016 року - Довжанського) району Луганської області біля 4:30 годин ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» базовий табір українських військових. Унаслідок обстрілу загинуло 7 військовослужбовців Державної прикордонної служби України та 30 військовослужбовців Збройних Сил України, серед них і Василь Ковалик, який вважався зниклим безвісти. Завдяки експертизі ДНК було встановлено, що Василь Ковалик похований на Кушугумському кладовищі міста Запоріжжя, як невідомий боєць під номером 2563.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступня (04.06.2015; посмертно).
Залишились батьки та сестра.