Жук Микола Вікторович - командир протитанкової артилерійської батареї 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної Туркестансько-Закарпатської двічі ордена Червоного Прапора бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, майор (посмертно).
Народився 10 вересня 1977 року в селищі міського типу Лугини Лугинського району Житомирської області у родині військовослужбовця. З 1984 по 1987 рік навчався в середній школі №1 селища міського типу Лугини. У 1987 році, у зв‘язку з переводом батька на нове місце військової служби, родина переїхала в село Липники Лугинського району Житомирської області. У 1994 році закінчив загальноосвітню школу села Липники Лугинського району.
З серпня 1994 року в Збройних Силах України. 18 вересня 1994 року прийняв Військову присягу на вірність народу України. 27 червня 1998 року закінчив Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті (місто Суми). З 27 червня по 31 липня 1998 року був зарахований у розпорядження Командувача Західного оперативного командування Збройних Сил України.
З 31 липня 1998 року по 25 травня 2000 року проходив військову службу на посаді командира взводу управління гаубичної артилерійської батареї, з 25 травня по 25 липня 2000 року - командир взводу управління мінометної батареї, з 25 липня 2000 року по 25 квітня 2003 року - командир гаубичної артилерійської батареї 315-го гвардійського механізованого Червонопрапорного ордена Богдана Хмельницького полку 128-ї гвардійської механізованої Туркестансько-Закарпатської двічі Червонопрапорної дивізії Сухопутних військ Збройних Сил України (в 2003 році - розформований, військова частина А1034, місто Берегове Закарпатської області).
З 25 квітня 2003 року по 20 листопада 2004 року - командир протитанкового взводу роти вогневої підтримки 820-го гвардійського Речицького Червонопрапорного орденів Суворова та Богдана Хмельницького механізованого полку 128-ї гвардійської механізованої Туркестансько-Закарпатської двічі Червонопрапорної дивізії Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1673, місто Мукачево Закарпатської області).
З 20 листопада 2004 року по 27 липня 2005 року - помічник начальника відділення особового складу та мобілізаційної роботи штабу, з 27 липня 2005 року по 20 грудня 2012 року - заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи 21-го окремого гвардійського механізованого Речицького орденів Червоного Прапора, Суворова і Богдана Хмельницького батальйону 128-ї окремої гвардійської механізованої Туркестансько-Закарпатської двічі Червонопрапорної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1673, місто Мукачево Закарпатської області).
З 20 грудня 2012 року по 11 квітня 2013 року - командир взводу - старший офіцер на мінометній батареї механізованого батальйону, з 11 квітня 2013 року - командир протитанкової артилерійської батареї 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної Туркестансько-Закарпатської двічі ордена Червоного Прапорабригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1556, місто Мукачеве Закарпатської області).
З 1 вересня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
25 січня 2015 року капітан Жук загинув під час штурмових дій, коли автомобіль в якому він знаходився, підірвався на фугасі в районі села Новогригорівка Артемівського (з 2016 року - Бахмутського) району Донецької області поблизу міста Дебальцеве Донецької області.
29 січня 2015 року похований на кладовищі села Липники Лугинського району Житомирської області.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (26.02.2015; посмертно).
У березні 2015 року в селі Липники Лугинського району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця імені Миколи Жука, 10А), де навчався Микола Жук, йому відкрито меморіальну дошку.
26 березня 2015 року рішенням Мукачівської міської рада капітану військової частини А1556 Жуку Миколі Вікторовичу присвоєне звання «Почесний громадянин міста Мукачева» (посмертно).
27 липня 2015 року наказом №549 Міністра оборони України присвоєно чергове військове звання - Майор (посмертно).
Під час сесії Липнинської сільської ради Лугинського району було прийнято рішення про перейменування вулиці Карла Маркса на вулицю імені Миколи Жука.
Залишились дружина та донька.