Горяйнов Михайло Геннадійович – командир групи спеціальних операцій – водолазний спеціаліст загону спеціальних операцій 73-го морського центру спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України, капітан 3-го рангу (посмертно).
Народився 22 червня 1976 року в місті Краматорськ Донецької області. У 1993 році закінчив середню школу міста Краматорська.
У Збройних Силах України з 1 серпня 1993 року. У червні 1997 року закінчив Київський інститут Сухопутних військ за спеціальністю «Бойове застосування підрозділів спеціального призначення». У червні-липні 1997 року – у розпорядженні заступника Міністра оборони – командувача Військово-морських сил України. З липня 1997 по серпень 1998 року служив командиром групи спеціальних операцій – водолазним спеціалістом загону спеціальних операцій, з серпня 1998 по липень 1999 року – командиром групи мінування загону підводного мінування – водолазним спеціалістом 7-ї окремої бригади спеціальних операцій Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1594, місто Очаків Миколаївської області). З липня 1999 року старший лейтенант М.Г.Горяйнов – у запасі.
Мешкав у селі Гнідин Бориспільського району Київської області. Працював у Києві. В останній час – директор Департаменту оціночної діяльності, згодом Департаменту міждержавних майнових відносин, інвестиційної, видавничої та адміністративно-господарської діяльності Фонду державного майна України. Державний службовець 3-го рангу.
Після початку війни на сході України став займатися волонтерською діяльністю. Поселив до свого будинку три родини біженців з Донбасу.
У лютому 2015 року як доброволець мобілізований до лав Збройних Сил України. У лютому-березні 2015 року був слухачем 2-х Курсів підготовки і підвищення кваліфікації (місто Одеса). З березня 2015 року – командир групи спеціальних операцій – водолазний спеціаліст загону спеціальних операцій 73-го морського центру спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1594, місто Очаків Миколаївської області).
З травня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
На початку червня 2015 року командуванню загону 73-го морського центру спеціального призначення надійшло звернення від місцевих органів влади в селі Чермалик Волноваського району Донецької області. «Кочівний» 120-міліметровий міномет у порушення режиму припинення вогню і Мінських угод про перемир’я постійно обстрілював село, і буквально тероризував місцевих жителів. Капітан-лейтенант Горяйнов зі своєю групою добровільно зголосився зробити наліт, виявити і знищити порушників режиму припинення вогню в демілітаризованій зоні.
Об’єктом атаки став комплекс промислових будівель недалеко від села Чермалик. Саме там, за розвідданими, базувався мандрівний міномет і його розрахунок. Операція була підготовлена відмінно. Була проведена ретельна розвідка. Кожен воїн отримав детальний інструктаж, прекрасно знав свою бойову задачу. Група була екіпірована всіма необхідними видами спорядження та озброєння, які в заявці замовив командир. Особливі заходи капітан-лейтенант Горяйнов зробив для забезпечення скритності операції.
2 червня 2015 року вночі група непоміченою вийшла на об’єкт. Противник вів спостереження, місцевість була відкрита, але капітан-лейтенант Горяйнов придумав такий маршрут, на якому виявити групу ворогові не вдалося. Підходи з боку поля, де воїни повинні були йти за задумом операції, добре прострілювалися, і йти там виявилося не вигідно, укриттів ніяких. Горяйнов повів групу по запасному маршруту. Спостереженням було встановлено, що противник розміщувався в окремій будівлі з підвальним приміщенням, обладнаному в якості бункера. За цією будівлею знаходився стаціонарний пункт стрільби з великокаліберного кулемета «Утес». Поруч з бункером був невеликий бетонний паркан, і за ним знаходився сам міномет, який бив по селу Чермалик. Група не змогла почати атаку з атаки кулеметного гнізда, тому що обійти непоміченими опорний пункт було неможливо, місцевість там відкрита. Воїни вийшли на дистанцію 120 метрів до об’єкта атаки. Все було тихо.
У ударної групі було сім бійців, включаючи капітан-лейтенанта Горяйнова. Наліт був зухвалим, добре продуманим. В 5.11 капітан-лейтенант Горяйнов дав наказ атакувати. Бійці дали залп з гранатометів по бункеру, і рвонули вперед – треба було скоротити дистанцію, зблизитися з бункером, і знищити розрахунок міномета. Капітан-лейтенант Горяйнов вів бійців за собою, він біг попереду, поруч з опорним пунктом командир виявив годинного, який збирався відкрити вогонь і на бігу нейтралізував його, перш ніж той встиг вистрілити. Але противник виявився добре підготовлений. За секунди наші воїни добігли до невисокого кам’яного паркану, але з бункера почали вибігати солдати супротивника, і займати оборону.
Солдати противника були у високому ступені готовності – всі були в повній формі, зі зброєю, і вони відразу відкривали вогонь, коли вибігали з бункера. Наші бійці били по тих, хто вибігає. Потім група Горяйнова досягла бетонного паркану і міномета, до бункера було всього 20 метрів, але дістатися до нього нашим бійцям не вдалося. Зав’язався бій на короткій дистанції. На самому початку бою серйозно поранило кулеметника групи, він встиг випустити лише один короб.
Завдяки грамотним діям, фактору несподіванки і високому рівню вогневої підготовки, вогонь наших воїнів був дуже ефективний. Навколо бункера було не менше 10-12 тіл ворогів. Однак противник продовжував вести вогонь з бійниць бункера, і нові солдати продовжували вибігати з бункера. Виявилося, що в бункері був не тільки розрахунок міномета з охороною, а набагато більша кількість солдатів. Один з наших бійців кинув гранату в міномет. Завдання було виконано. У цей момент противнику вдалося зайняти позицію біля великокаліберного кулемета.
Кулемет відкрив вогонь по краю бетонного паркану, і наші бійці вже не мали шансів подолати простір до бункера. Кулемет придушити не вдалося. Бронебійні кулі били в паркан, де знаходилася група Горяйнова. Забір кришився, і довго б він не витримав. У наших воїнів почав закінчуватися боєкомплект. Треба було відходити під вогнем противника, при не пригніченому кулеметі, при повній видимості, при тому, що з бункера в 20 метрах від групи Горяйнова продовжували вести щільний вогонь.
Ситуація здавалася згубною для всієї групи, трохи часу і загинуть усі наші бійці. В 5.29 капітан-лейтенант Горяйнов дав команду на відхід. Група рвонула, витягуючи пораненого кулеметника.
У момент відходу групи капітан-лейтенант Горяйнов зробив спробу знищити кулемет противника, щоб прикрити відхід інших бійців. Він відволік весь вогонь на себе, щоб прикрити винос пораненого товариша. Капітан-лейтенант Горяйнов отримав кілька смертельних поранень і загинув смертю хоробрих. Він врятував усіх бійців своєї групи у безнадійній ситуації ціною свого життя.
Евакуація пораненого кулеметника пройшла успішно. Командування подякувало групі за знищення міномета і виконання бойового завдання. Ворогові було нанесено тяжких втрат. За даними агентурної розвідки, серед знищених ворогів були громадяни Російської федерації.
7 червня 2015 року похований на кладовищі села Гнідин Бориспільського району Київської області.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (13.08.2015; посмертно), відзнакою «Народний Герой України» (23.06.2016; посмертно).
19 лютого 2016 року його ім’ям названо вулицю у місті Краматорськ Донецької області.
Залишилися дружина та донька.