Сич Тарас Степанович – кухар 25-го окремого мотопіхотного батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 30 березня 1966 року в місті Вінниця. У 1983 році закінчив середню школу №11 міста Вінниця. Навчався у Вінницькому політехнічному університеті (нині – Вінницький національний технічний університет).
Проходив строкову військову службу в лавах Прикордонних військ Комітету державної безпеки (КДБ) СРСР.
Працював завідуючим бібліотекою-філією №17 у місті Вінниця, потім – будівельником. Брав участь у забудові церков та монастирів Вінницької області.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. Готував їжу для протестувальників.
У 2014 році добровольцем мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив кухаром 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» (з листопада 2014 року – 25-го окремого мотопіхотного батальйону Сухопутних військ) Збройних Сил України (військова частина польова пошта В0676).
З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв за місто Дебальцеве Донецької області. Позивний «Дід».
13 лютого 2015 року солдат Сич загинув у районі міста Дебальцеве Донецької області під час мінометного обстрілу внаслідок прямого попадання снаряду в кухарський намет.
27 березня 2015 року похований на Алеї Слави Центрального кладовища міста Вінниця.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (22.09.2015; посмертно).
Залишились донька та онучка.
30 березня 2016 року в місті Вінниця на будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Тараса Сича, 38), де навчався Тарас Сич, йому відкрито меморіальну дошку. 29 квітня 2016 року рішенням Вінницької міської ради вулиця Стаханівська та провулок 4-й Стаханівський у місті Вінниця були перейменовані на вулицю Тараса Сича та провулок Тараса Сича. З 2015 року у місті Вінниця щорічно проводиться фестиваль польової кухні пам’яті Тараса Сича.
